хиби, зокрема, повторення, декларативність і описовість. В той же час, для праць останніх років характерні відсутність ідеологічної заангажованості думок і суджень, об'єктивність, оригінальність наукових підходів, розширення дослідницької тематики та джерельної бази.
  Проте в дослідженні історії Миколаївщини воєнних років існують "білі плями": майже не дослідженим залишається початковий період війни (соціально-психологічний і мораль­ний стан населення, діяльність винищувальних загонів і народного ополчення). Саме цій проблемі присвячена наша стаття.
  Про початок Великої Вітчизняної війни миколаївці дізналися в другій половині дня 22 червня 1941 р. Реакція на повідомлення була однозначною. Так, у драматичному театрі ім. В. Чкалова йшла денна вистава О. Корнійчука "В степах України". В антракті на сцену вийшов адміністратор театру і схвильовано сповістив, що по радіо було передано урядове повідомлення про напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. Шоковані артисти не змогли продовжувати виставу. Враженим страшною звісткою глядачам вже теж було не до мистецтва3.
  На другий день війни на заводах і підприємствах Миколаєва відбулися стихійні збори та мітинги, учасники яких висловили тверду рішучість дати відсіч агресору. Вже 23 червня 1941 р. Центральний районний військовий комісаріат Миколаєва задовольнив прохання 185 доброволь­ців. А з 23 по 25 червня 759 миколаївських юнаків і дівчат подали заяви про відправлення на фронт. На 7 липня 1941 р. у військкомати Миколаївської області надійшло їх вже 8600, у тому числі від 2800 жінок4.
  У містах і селах почали створюватися добровільні народні формування. 2-го липня 1941 року виконком Миколаївської міськради ухвалив постанову про обов'язкову підготовку всього населення міста і районів області до оборони. На 21 липня 1941 року в народне ополчення міста вступило 20954