приємств Миколаївщини. 1 липня 1941 р. Миколаївський мі­ський комітет схвалив ініціативу службовців заводу "Дорма-шина" про перехід на робочі місця за верстати і слюсарні верстаки. За короткий час на заводах і фабриках місця робіт­ників, що пішли на фронт, зайняли 365 службовців та інженерно-технічних працівників. На початок липня 1941 р. на підприємства і транспорт прийшли працювати 1552 жінки9.
  Патріотизм населення виявився також і в тому, що трудящі вносили свої збереження у Фонд оборони. Робітники заводів ім. 61 комунара і "Дормашина" вирішили вносити у Фонд оборони свій одноденний заробіток щомісяця до кінця війни.
  Зусилля людей у тривожні липневі дні 1941 р. були спрямовані на забезпечення дострокового збирання врожаю хліба, що видався того року дуже добрим. Миколаївська об­ласть однією з перших в Україні розпочала жнива 1941-го року. Обласні організації звернулися до трудівників сільських районів із закликом в найкоротший строк завершити збира­льну компанію. Колгоспи і радгоспи краю повинні були здавати на заготівельні пункти по 34598 т зерна щоденно.
  Боротьба за врожай стала справді масовою. Учителі Варварівського району звернулися до всіх учителів області із закликом: "З початком війни немає більше мирних професій. Вся країна віднині працює на оборону, на захист Батьківщи­ни. Перемога вирішується не тільки на фронті, але й в тилу. Ми, вчителі Варварівської середньої шкоди, йдемо в колгоспи допомагати збирати багатий врожай, закликаємо всіх учителів у Миколаївській області наслідувати наш, приклад"10. З перших днів війни чоловіків-колгоспників, що пішли на фронт, замінили жінки, підлітки, люди старшого покоління, які добровільно повернулися на виробництво. Так, у Софіївській МТС Новобузького району перейшли працювати на трактори і комбайни 58 дівчат11. В Баштанському районі колгоспи "Комінтерн", "Червоний прапор", "Червоний степ", ім. Ворошилова та ін. на 7 липня 1941 р. перевиконали річні плани здачі м'яса, молока і бринзи, а колгоспи Тилігуло-