Березанського району на 15 липня виконали план м'ясопоставок за 1941 р. і перше півріччя 1942 р.12
З наближенням лінії фронту було організовано евакуацію основних промислових підприємств разом з кваліфікованими робітниками вглиб країни. Чимало спеціалістів Миколаїв-щини працювало на заводах Севастополя, Туапсе, Поті, Астрахані, Уралу, Поволжя і Сибіру. В східних районах СРСР працювали робітники заводу "Дормашина", швейної фабрики ім. Кірова, суднобудівники13-
Німецько-фашистські війська групи армій "Південь" одночасно з боями за оволодіння Києвом, вели наступ на південний схід і південь, намагаючись захопити Донбас і військово-морські бази Чорноморського флоту. Командував групами армій "Південь" генерал-фельдмаршал фон Рундштедт14. В противагу німецьким силам було створено Південний фронт, в який ввійшли 9-та армія (командуючий — генерал-полковник Я. Т. Черевиченко) і 18-та армія (генерал-лейтенант Я. К. Смірнов). Командуючим фронтом було призначено генерала армії І. В. Тюленева. Саме ці армії дислокувалися на території Миколаївської області (в 1941 р. Миколаївська область включала і Херсонську)15.
Ціною великих втрат німецькі війська 16 липня захопили Кишинів. Виникла серйозна небезпека ізоляції Приморської групи військ від основних сил Південного фронту і виходу супротивника до Одеси. У такій обстановці радянське командування вирішило перебазувати Дунайську флотилію в Одесу і Миколаїв, а 9-ту армію і Приморську групу військ відвести на лівий берег Дністра16.
22 липня 1941 р. Дунайська військова флотилія сконцентрувалася в Миколаєві. Сюди прибули монітори "Ударний", "Железняков", "Мартинов", дивізіон бронекатерів (17 одиниць), 96-та окрема авіаескадрилья, мінна база "Колгоспник", загін катерів-тральщиків, 4 страхових катера, загін напівгліссерів, штабний корабель "Буг"17, плавбаза дивізіону бронекатерів, 46-й окремий зенітний дивізіон, 7-а рота